Санаторій Любінь Великий
За часів Яблоновських місцевість стала відомою як курорт завдяки наявності сірководневих джерел. Вони були відомі від XVI ст., а ретельніше дослідили їх і описали львівські науковці у XVIII ст. Уже тоді тут виникли купелі (водогрязелікарня, — прим. перекл.). У двадцятих роках ХІХ ст. стараннями Маріанни Яблоновської у Любені вибудувано купелі для заможних відпочиваючих зі Львова. Власники перебували переважно у Львові, але у своєму палаці в Любені вели відкритий дім, приймаючи славних гостей. У 1849 р. Людвік Яблоновський продав маєток разом із палацом і курортом баронові Костянтинові Бруницькому (1820 – 1890), жонатому з Геленою Корвін-Шимановською. Останнім власником Любеня Великого був їхній син Адольф (1859 – 1941). Санаторій значною мірою розвинувся у другій половині ХІХ ст., коли Костянтин Бруницький збудував сучасні купелі, пансіонати і готелі. Кількість гостей значно зросла після підведення у 1903 р. залізничної гілки зі Львова.
