A A A K K K
для людей із порушенням зору
Великолюбінська громада
Львівська область, Львівський район

Любінь Малий

Ма́лий Любінь — село в Україні, в Городоцькому районі Львівської областіНаселення становить 404 осіб. Орган місцевого самоврядування — Великолюбінська селищна рада. На південній околиці села є дерев'яна церква Прсв. Трійці. Неподалік від села розташований Любінський лісовий заказник.

У давнину Любінь Малий і Великий Любінь були одним спільним поселенням під назвою Любин. Як свідчать археологічні знахідки, на цій території починаючи з неоліту (4—3 тисячоліття до н. е..) жили люди. Перші згадки про нього припадають на період існування Стародавньої Русі — початок XIII століття. Цей населений пункт виник як укріплення для захисту від набігів татаро-монгольських орд, від навали польських та угорських феодалів на древні руські землі. Тут жили вільні поселенці, які виконували військову службу. У ньому побудували замок, навколо якого насипали вали і вирили глибокі рови. Поселення зазнавало спустошень і руйнувань під час різних міжусобних воєн і ворожих нападів. Після загарбання Галицької землі феодальною Польщею в XIV столітті Любин, як королівщина, став власністю родини магната Парава, який був галицьким і рогатинським старостою. Він спровадив до Любина нових поселенців, що сприяло розширенню поселення, а в середині XV століття призвело до поділу його на дві частини, які дістали назву Великий Любін і Малий Любін.

Церква Прсв. Тройці (1705)

Збудована в 1705 році сільською громадою під патронатом дідича Івана Краковського та його дружини Розалії. Над вхідними дверима до церкви напис латиною(переклад українською Василя Слободяна):

«

Для великого Бога Доброго Найвищого Пресвятої Трійці. На вічну шану цю скинію [храм] Господню звели від фундаментів шляхетний пан Іоан Кроковський і Розалія спадкоємні дідичі Любіня. В літо Господнє 1705 на восьмий день місяця липня.

 »

 

Первинна архітектура храму докорінно змінена внаслідок реконструкції здійсненої ймовірно на зламі XVIII—XIX століть. Церква декілька разів горіла, а під час Першої світової війни її використовували як стайню для коней. У 1921 р. була перебудована. Дерев'яну церкву Любіня Малого комуністи не зруйнували, лише частково розбили кивотіконостас та ікони, а саме приміщення зробили складом для сміття. У 1989 році церкву було наново відкрито.

У 2005 році сповнилася трьохсота річниця з часів її заснування. Біля входу до церкви встановили пам'ятну таблицю:

«

У цьому храмі 31.03.1861 р. був охрещений о. Григорій Ковчкапелан УГА, батько блаженного священномученика о. Омеляна Ковча. Ктитор громада с. Любінь Малий, автори В. Гурмак, М. Гурмак

 »

 

В кінці 2000-х рр. замінили покриття дахів церкви на металопрофіль. На початку 2010-х рр. стіни церкви повністю оббили горбилем. Церква в користуванні громади УГКЦ.

Розташована на південній околиці Малого Любіня, під лісом, на рівній ділянці. Дводільна, безверха будівля. Складається з прямокутного в плані об'єму нави і бабинця під спільним двосхилим дахом і вужчого прямокутного вівтаря, вкритого трисхилим дахом. До вівтаря з півночі прибудована ризниця, гребінь двосхилого даху якої вінчає непропорційних розмірів дзвінничка (під її накриттям висить маленький дзвін). Церкву оточує вузьке піддашшя на приставних кронштейнах. Стіни церкви були шальовані вертикально дошками — тепер оббиті горбилем. Над входом до церкви влаштований двосхилий дашок. Гребінь двосхилого даху церкви вінчає зміщений в сторону вівтаря прозорий ліхтар з маківкою. На захід від церкви знаходиться деревяна двоярусна дзвіниця

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень