Володимир СУЛИМА (12.09.1993 – 06.03.2022)
Добровольцем Володимир Сулима пішов на фронт у перший день повномасштабного вторгнення росії в Україну. Коли найближчі родичі намагалися переконати його не йти воювати, він відповів: «А якщо всі не підуть, то що буде тоді?». Після цих слів у рідних уже не залишилося аргументів.
На початок війни Володимир був резервістом — його строкова служба в армії частково припала на період АТО (2013–2014 роки). Тоді він два роки служив на Сумщині.
Володимир Сулима народився 12 вересня 1993 року у селі Хишевичі Великолюбінської громади Львівського району, де і проживав.
З 2000 по 2011 рік навчався у Коропузькій загальноосвітній школі.
Професію електрика здобув у Львівському професійному ліцеї залізничного транспорту.
Працював за фахом: спочатку в трамвайному депо, згодом — у Національному університеті «Львівська політехніка».
Після кількох днів підготовки на полігоні Володимир став до лав 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Потрапивши на фронт, одразу зголосився бути на першій лінії.
У цивільному житті Володимир любив футбол і гори. Він саме придбав усе необхідне спорядження та планував улітку 2022 року вирушити в кількаденний похід Карпатами… Цим мріям не судилося здійснитися.
Рідні та друзі згадують його як дуже доброго, щирого, чуйного й вихованого чоловіка. Він був відданим сином, братом і товаришем, нікому ніколи не відмовляв у допомозі. Надійний і патріотичний, він свідомо обрав шлях Захисника.
Поліг у бою 6 березня 2022 року під час артилерійського обстрілу поблизу міста Золоте Сіверськодонецького району Луганської області.
— Коли Володимир востаннє зателефонував з фронту, був дуже веселий. Вийшов на відеозв’язок, і ми побачили, який він кумедний у касці. Навколо було чути «бабах-бабах», а він радіє. Я запитав: «Ти чому такий веселий?» — а він відповів: «А чого сумувати?» Наступного дня на зв’язок він уже не вийшов, — згадує швагер Героя Андрій Микитин.
Через перекриття доріг під час окупації Київщини останній шлях Захисника додому був складним і тривалим. Лише на десятий день тіло Героя повернули на рідну землю.
У Володимира Сулими залишилися батьки, сестра з чоловіком та племінники, яких він дуже любив. Він був хрещеним батьком найстаршого з них.
За мужність і самопожертву Володимир Сулима нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) та
орденом 24-ї окремої механізованої бригади «Хрест Героя».
Вічна пам’ять Захиснику України.
« повернутися до розділу «АЛЕЯ СЛАВИ ГЕРОЇВ, ЩО ЗАГИНУЛИ В ХОДІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ»
