Осип ВАСИЛЬЧИШИН (16.06.1968 – 08.07.2022)
Осип Михайлович Васильчишин народився 16 червня 1968 року в селищі Великий Любінь Львівської області.
У 1974-1984 рр. навчався у Великолюбінській середній школі. Після закінчення місцевої школи вступив до львівського профтехучилища та здобув фах водія-автослюсаря.
Протягом двох років проходив строкову службу в десантних військах. Здійснив 30 стрибків з парашутом.
Проживав з мамою, сестрою та племінниками в рідному селі. Власної сім’ї не створив. Був простою, скромною та доброю людиною.
Обожнював читати твори українських письменників, улюблений автор – Іван Котляревський та його поема «Енеїда».
Певний період життя працював у будівельних бригадах. Любив та дуже часто готував, тому місцеві спортсмени часто запрошували його на різні змагання готувати їжу в польових умовах.
Осип ніколи не відмовляв у допомозі. А ще, був справжнім патріотом України. Тільки-но розпочалося повномасштабне вторгнення росії, він відразу ж зголосився боронити державу від окупантів. Уже 26 лютого пішов добровольцем до військкомату.
Осип узяв до рук зброю, хоч понад усе любив працювати на землі, займатися городом, мріяв досадити фруктовий сад. Отримував задоволення коли орав, сіяв та збирав урожай.
Проходив військове навчання на Яворівщині та Рівненщині. Воював у складі 106 механізованого батальйону 63-ї окремої механізованої бригади.
Старший солдат, старший механік-водій, проходив військову службу у військовій частині А3719 та брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі й стримуванні збройної агресії з 8.04.2022 р. по 6.07.2022 р. у селі Партизанське Баштанського району Миколаївської області.
Воїн Осип Васильчишин загинув 8.04.2022 р. під час виконання бойового завдання. Його життя обірвалось унаслідок важких поранень, отриманих під час ворожого артилерійського обстрілу 6.07.2022 р. у селі Партизанське, що на Миколаївщині.
За місяць до цього захиснику виповнилося 54 роки.
Понад усе Осип хотів жити у вільній та незалежній Україні. Був життєрадісною і завжди усміхненою людиною. Він мав чимало планів, ідей і мрій, так багато ще хотів зробити у цьому житті. Не встиг… Клята війна забрала найцінніше – життя.
Старший солдат Васильчишин нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
Поховали десантника на місцевому кладовищі в рідному селі на Львівщині.
В Осипа залишилися 92-річна мама, сестра та племінники.
