Василь ПЕЛИШ (10.02.1995 – 18.09.2022)

27-річний Василь Пелиш помер 18 вересня 2022 року у лікарні Дніпра після поранення, яке отримав напередодні на Донеччині. Захисник став відомим після того, як у 2014-му у полоні бойовиків йому відрубали руку із татуюванням тризуба.

Василь народився у місті Старий Самбір Львівської області. Закінчив Львівський національний аграрний університет за спеціальністю землеупорядника. У вільний час любив рибалити. Брав участь у Революції Гідності, після чого приєднався до лав батальйону «Айдар», воював на Луганщині.

26 серпня 2014 року під час одного з боїв 19-річний Василь потрапив у засідку, в бою зазнав поранення в живіт, потрапив у полон до бойовиків. Коли вони побачили на правій руці хлопця татуювання із гаслом «Слава Україні» й тризубом, відрубали руку.

Провів місяць у полоні, був звільнений за обміном. Лікувався у львівському госпіталі. Згодом влаштувався працювати військовим обліковцем у Старосамбірській раді.

З допомогою канадсько-української програми отримав протез руки, причому спеціалісти зробили Василеві несподіванку — на плечі протеза намалювали Тризуб. 
 

У 2016 році указом президента був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Після початку великої війни Василь Пелиш продовжив займався волонтерством та їздити на схід.

«Василько вступив у самооборону Києва, а потім потрапив у найгарячіші точки. Інвалід, але знову пішов на фронт. Моя дитина домоглася, щоб її знову взяли туди… Василько дуже хотів допомагати побратимам. Він все лівою рукою робив: писав, кермував, завантажував, розвантажував. Дружина пішла разом з ним служити, щоб йому допомагати», – ділиться спогадами мама захисника Тетяна Вічиста-Пелиш.

17 вересня 2022 року він отримав важке поранення у голову біля Костянтинівки Донецької області, коли привозив побратимам допомогу на позицію. Лікарі боролися за його життя, захисник помер 18 вересня у госпіталі в Дніпрі. Йому було лише 27.

«Ніколи не повірю, що мого Василька більше нема. Він так багато мені хотів допомогти. У нього стільки планів було. Він так вірив у нашу Перемогу…», – розповіла мама героя.

«Йому лише 27. У нього молода дружина. За своє коротке життя так багато зробив для України…  Усі ці роки своєю присутністю Василь нагадував усім, що у нас триває війна. Він без слів промовляв, що маємо робити все можливе для того, щоб цю війну завершити… Бучу й Ізюм він на собі відчув ще 2014 році. Коли почалася повномасштабна війна, його стан здоров’я не став на заваді, Василь хотів і свою лепту внести для перемоги, робив усе можливе, щоб захистити Україну», – розповіла старосамбірянка Марія, студентка УКУ.

Поховали Василя Пелиша в рідному Старому Самборі.

У Василя залишилися батьки, бабуся і дружина, яка також служить і захищає Україну.