Великолюбінська громада
Львівська область, Львівський район

Степан СОЛОВІЙ (02.04.1993 – 18.08.2023)

Дата: 23.10.2023 14:36
Кількість переглядів: 341

Фото без опису

СОЛОВІЙ Степан Ярославович народився 2 квітня 1993 року у смт Великий Любінь. З дитинства цікавився природою і любив досліджувати світ: вмів за листочком визначити рослину, а глянувши на гриб – сказати, чи він не отруйний; з-поміж перших зі свого оточення закликав раціонально ставитися до земних ресурсів, а в парку й лісі ніколи не смітити. У школі Степан навчався дуже старанно й з великим ентузіазмом, тому часто представляв честь навчального закладу на районних й обласних олімпіадах. Зрештою, Великолюбінську ЗОШ (тепер – Великолюбінський опорний заклад) закінчив зі срібною медаллю.

Любов до природи спонукала Степана продовжити навчання в університеті й обрати відповідну професію. Він самостійно підготувався до всіх іспитів та успішно почав здобувати фах еколога у Львівському університеті імені Івана Франка.

Попри блискучі успіхи в університеті, попрацювати за спеціальністю Степанові так і не вдалося. Однак завжди жевріла надія, що от-от трапиться хороша робота, на якій він зможе максимально застосувати свої навички й знання про рослини.

У перший день повномасштабного російського вторгнення Степан точно знав, що свою землю треба захищати зі зброєю в руках так, як це робили козаки чи воїни УПА. Він швидко зібрав речі та разом з братом рушив на фронт у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. За час своєї служби проявив неабиякі кмітливість та обережність. Разом з побратимами знаходив у нашпигованих мінами полях уламки техніки, вцілілу зброю, деталі дронів, і дарував цим предметам друге життя. Навчився ремонтувати пристрої, з декількох підбитих безпілотників складати один робочий. Швидко знаходив розв'язання складних проблем.

На жаль, за час півторарічної служби Степанові лише раз дали тижневу відпустку – за декілька тижнів до його загибелі під час виконання бойового завдання (18 серпня 2023, південна частина Кліщіївки Донецької області). Рідні згадують, що він був впевненим і твердим у своїх переконаннях. Казав, що кожен з нас мусить щось робити для війська тут, бо війна не «десь там», а набагато ближче. Салютувати за перемогу, контрнаступ, коли кожен метр звільнених територій у крові найкращих українців, не варто.

Для всіх рідних і близьких Степана, його смерть – велика втрата.

Посмертно нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».

Вічна пам'ять Герою!

Фото без опису

Фото без опису

Фото без опису

Фото без опису

Фото без опису

Фото без опису

Фото без опису

Фото без опису

Фото без опису

Фото без опису

Фото без опису

Фото без опису

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень