Обережно, борщівник Сосновського: чим небезпечний та як з ним боротися
Ця рослина приваблива зовні, але отруйна зсередини.
Небезпека рослини криється у фотоактивних сполуках під назвою фуранокумарин. Цей токсин може провокувати розвиток ракових захворювань. А під дією прямих сонячних променів прозорий водянистий сік борщівника спричиняє опіки шкіри.
Звідки він взявся?
Борщівник Сосновського - це отруйна багаторічна рослина. До України він потрапив на початку 50-х років як кормова культура.
Ним планували годувати худобу. Та тварини їли бур'ян неохоче, а молоко ставало гірким. Надмірне вживання борщівника зменшувало приплід, тому експеримент вирішили припинити.
Та було запізно, рослина вже встигла поширитися за межі експериментальних ділянок
Де він росте?
Борщівник росте майже на всій території України - у лугах, вздовж берегів річок та доріг, полів та лісосмуг, на добре освітлених вологих ґрунтах.
Рослина не боїться ні приморозків, ні спеки. За розмірами може сягати 6 метрів у висоту, утворюючи густі зарості.
Під час цвітіння борщівник нагадує кріп, має великі квіткові шапки та розлоге листя.
Найбільш поширена ця рослина у Львівській, Волинській, Закарпатській областях та на Прикарпатті.
Борщівник – отруйний і небезпечний! Прозорий водянистий сік рослини багатий на фотоактивні сполуки, що під дією ультрафіолетового (зокрема, сонячного) випромінювання надають йому токсичних властивостей. Навіть одноразове торкання до борщівника призводить до опіків 1-3 ступенів. Опіки, особливо у перші кілька діб, схожі на термічні, розвиваються поступово під впливом сонячного ультрафіолету. Місця уражень важко гояться, загострюються прояви інших шкірних захворювань.
Найбільша кількість постраждалих фіксується саме у літні місяці, адже саме в період спеки найбільш ймовірним є контакт шкірних покривів людини з отруйною рослиною. Часто потерпілі не розуміють, що одержали саме опік. До лікаря звертаються лише згодом, тому що на ранніх стадіях опік не завдає серйозного клопоту. Клінічні ознаки проявляються лише згодом, через кілька годин чи навіть діб.
Ознаками ураження шкірного епітелію борщівником є почервоніння, локальний набряк, пекучий біль; у важких випадках – пухирі з прозорою рідиною. Площа опіків може сягати 15-40% тіла. Загалом лікування триває 5-10 днів, але якщо люди зволікають і не звертаються вчасно за медичною допомогою, то розтягується до трьох тижнів. Іноді проводяться навіть оперативні втручання.
Отруйним у рослини є не лише листки та стебла, але і пилок. Надмірне його вдихання може призвести до розпухання гортані та задухи.
Пилок проникає навіть крізь одяг, а якщо потрапляє в очі, може призвести навіть до втрати зору.
Головними ознаками отруєння борщівника є головний біль, запаморочення, нудота, блювання, підвищення температури.
Якщо сік борщівника потрапив на шкіру, необхідно відразу промокнути його тканиною, прикривши цю ділянку одягом або пов'язкою.
Уражену шкіру ретельно промити великою кількістю води та змастити засобом від опіків.
Аби позбутись бур'яну, треба діяти комплексно. Необхідно викошувати рослину до дозрівання насіння три рази на літо, залишаючи основне стебло на висоті 10 см. Більш ефективним буде підкопування рослин (викопування коренів бур’янів на глибину 8-12см), оскільки після цього вони більше не відростають.
"Квітку-шапку" слід скошувати до початку зав'язування плодів або спалювати. Рослини борщівника Сосновського повністю відмирають після плодоношення.
Скосивши бур’ян до плодоношення, борщівник Сосновського рік за роком, до 12 років, може проростати знову і знову з одного і того ж кореня.
Для знищення великих масивів борщівника Сосновського, на ділянках, де дозволяють санітарні норми, можна застосовувати хімічний метод знищення злісного бур’яну гербіцидами.
Найбільш ефективно цей метод проявляє себе при висоті борщівника до 0,5 м. Коли з якихось причин не вдалося вчасно провести захисні обробки, борщівник скошують, а після відростання першої пари справжніх листків обробляють гербіцидами. Такі обробки проводять два-три рази за сезон. Застосування гербіцидів проводиться відповідно до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
